12 вересня.
Завів новий зошит. Сиджу на холодильнику, пишу. Третя година ночі. Господиня жере ковбасу й думає, що її ніхто не бачить.
13 вересня.
Кіт линяє. Я чхаю. Господиня хреститься.
15 вересня.
Читали з котом Камасутру. Ну як читали… Ржали з картинок. Але потім багато думали.
16 вересня.
Кіт насрав під ліжком. Питав у нього — навіщо? Каже: саме якось вирвалося. Переживає. Питає, де можна сховатися на пару днів.
17 вересня.
Коханець господині поліз по капці й влип у… історію. Кіт сидів на шафі й робив вигляд, що витирає там пил. Коханець поліз за ним, гепнувся й зламав руку. Я від сміху впав разом із люстрою на господиню. За календарем — сприятливий день.
19 вересня.
Коханець поки не приходить. Господиня відлупцювала кота капцем. Тепер він зі мною не розмовляє. А я тут до чого?
20 вересня.
Підкинув коту записку з пропозицією миру. Той довго робив вигляд, що вміє читати. У підсумку зжер її й сказав, що згоден. Здається, я його недооцінював. Переховав щоденник.
22 вересня.
Грали з котом у «камінь-ножиці-папір» на щиглі. Нецікаво з ним грати. Бо крім паперу він нічого показати не може. Тепер лежить на ліжку й скаржиться на головний біль.
23 вересня.
Приходив сантехнік. Попросив ключ на шістнадцять. Я йому подав. Що це за звичка — падати в непритомність?
25 вересня.
Знову поп, знову кадило. Попросив його сильно не диміти. Він сказав, що раз гроші сплачені — треба терпіти. Натякнув йому на відкат. Він зробив вигляд, що перестав мене чути.
26 вересня.
Сказав коту, що в герані багато вітамінів. Що ж бууууде…
27 вересня.
Господиня другий день спить зі світлом. Я періодично вимикаю. Заважає ж… Щоразу засинаю під молитву. По-моєму, Єсенін писав краще.
28 вересня.
Святкували день народження кота. Пили валер’янку, каталися на шторах, співали пісень. Увечері сиділи на підвіконні. Кіт ходив по парапету й кричав, що якщо впаде, то нічого не буде — бо в нього дев’ять життів. Яким же дурним стає, коли нап’ється…
29 вересня.
Погано… Молочка б…
30 вересня.
Дивилися з котом Animal Planet. Каже, що всі леви тупі качки, бо сидять на анаболіках. Мені здається, просто заздрить.
2 жовтня.
Сказав коту, що якщо сидіти в коробці, можна реально схуднути. Ходжу, ржу…
3 жовтня.
Завтра до нас у гості приїжджає мамa господині. Чекаємо-с…
4 жовтня.
От і дочекалися. Приїхала мама господині. Зустрічав її хлібом-сіллю. Тобто крихтами на ліжку й сіллю в чаї. Не люблю гостей. Кіт сказав, що я соціофоб. Не сперечаюся.
5 жовтня.
Коханець у гіпсі приходив знайомитися з мамою. Такої зухвалості не витримав навіть толерантний кіт. Усе-таки насцяв. У черевик. У правий.
6 жовтня.
Кіт отримав і від господині, і від Зінаїди Захарівни — її мами. Коханець утримався. Кіт переніс усе героїчно. Потім питав у мене — чи схожий він на Жанну д’Арк. Звідки він про неї знає?
7 жовтня.
Грали з котом у футбол корком від шампанського. Зінаїда Захарівна наступила на нього й врізалася лобом у шафу. Тепер називаємо її Зінедіном Зіданом. За очі, звісно.
8 жовтня.
Господиня скаржилася Зідану на мене. Та відповіла, що це все дурниці й прибрала мою миску з молоком. Це війна. Карфаген має бути зруйнований.
9 жовтня.
На екстреному засіданні кіт оголосив нейтралітет. Зрадник! Нічого, сам упораюся.
10 жовтня.
Уночі душив бабцю. Хоч би що! Тепер вона ще й хропе, як сивий кінь!
11 жовтня.
Сьогодні о другій ночі господиня й бабця зіштовхнулися лобами біля холодильника. Зустріч ненажер на Ельбі, блін!
12 жовтня.
Воєвати немає настрою. Увесь день валявся на ліжку з бабцею, дивився 27 сезон «Поля чудес» на DVD. Ржав із її коментарів.
14 жовтня.
Міркували з котом про теорію струн. Дійшли висновку, що на шестиструнці зіграти «Восьмикласницю» значно простіше.
15 жовтня.
Увімкнули опалення. Нарешті! Кіт думає, що фільм «Батареї просять вогню» — про працівників ЖКГ.
16 жовтня.
Сказав коту, що якщо залізти на обідній стіл — цим він утвердить своє лідерство в квартирі. Довго сумнівався, але поліз. Господиня з’явилася, як завжди, раптово. Пролітаючи повз мене, він устиг назвати мене лайном. Двічі.
17 жовтня.
Уночі шепотів бабці на вухо, що їй час додому. Вона встала й пішла жерти пельмені. Жінки… Жодної логіки…
18 жовтня.
Кіт вирішив кинути їсти Kitekat. Ходить злий, нервовий. Уночі п’ять разів ходив на балкон, ніби в туалет. Kitekat’ом тхне за версту. Зірвався, але все одно каже, що може кинути будь-якої миті.
19 жовтня.
Здається, бабця збирається додому. Слава Перуну!
20 жовтня.
Влаштували бабці проводи. Кіт насрав (!) їй у калоші. Видно, вона його теж дістала. Бабця не помітила — так і пішла. Навчив кота «мочити краба». Гідний вчинок. Прощавай, Зінедіне! Ти назавжди залишишся в наших серцях! Ми запам’ятаємо тебе такою — у калошах, повних лайна…
22 жовтня.
Скинув на господиню ікону. Моя миска повернулася на місце. Здається, ми починаємо знаходити спільну мову.
23 жовтня.
Сказав коту, що кігті найкраще точити об м’які меблі. Тепер сидить у замкненій коморі й кричить брутальні частівки про домовиків. До речі, деякі дуже навіть нічого.
24 жовтня.
Коханцю зняли гіпс. Приходив сьогодні. Вивчаю анатомію. Пишуть, що дуже легко ламається ключиця. На ній і зупинимося.
25 жовтня.
Господиня хоче завести собаку. Кіт боїться у всіх сенсах і кутах. Подивимося, хто кого…